Альпійські гірки у вашому саду

Історичний екскурс

На думку відомих спеціалістів створення кам’янистих гірок припадає на другу половину минулого століття. Автор книги “Альпійська гірка” Вільгельм Шахт засновником вважає Кернера фон Мариліана. Він був ботаніком, який вивчав високогірні рослини, і створив для своїх досліджень перші штучні кам’янисті ділянки саду. Результати досліджень Мариліан записував. Так, у 1864 році з’явилася перша книга “Про розведення альпійських рослин ”. Ця монографія стала основою для наслідування у створенні камянистих ділянок саду, де були створені умови життя для гірських рослин.

Скоро ботанічні сади один за другим почали влаштовувати альпійські гірки. Відвідувачі зацікавились цими живописними садочками.
З часом рокарії прийшли і в приватні сади. Цілі ділянки камянистого саду повторювали гірські масиви і вершини, інколи навіть “прикрашені” будиночками пастухів, коровами, вівцями і пастухами з гіпсу і глини.

Потрібно згадати садівників Англії того періоду. Там виникли перші приватні колекції альпійських рослин серед живописного каміння.Розмір альпінарію залежав від величини всього саду. Альпійські гірки часто виникали неподалік від місць відпочинку або терас, і служили композиційним центром саду.

В невеликих приватних садах картина альпійської гірки змінилась. Скупчення каміння перетворювалося у “гроти “, а нові ділянки для посадки рослин в щілинах каміння засаджувалися гірською рослинністю.

Часто такі гроти служили оформленням лав або інших місць для сидіння. В старих садах ще сьогодні можна побачити окремі групи каміння, які нагадують гроти, або залишки таких споруд. Ця мода благоустрою садів за допомогою каміння не тільки жива і сьогодні, але й переживає нове піднесення.

Імітація природного ландшафту

Дуже часто альпійські гірки споруджують ,бездумно змішуючи квітучі рослини, видаючи цю суміш за бажаний результат. Тут багатьох садоводів очікує розчарування, коли через деякий час вони дізнаються про втрату деяких карликових рослин. Часто причиною невдач є їх неправильний підбір. Види, які дуже розростаються, такі як обрієта або очитки пригнічують ріст більш слабших сусідів. Інша проблема криється у перенасиченні поживними речовинами грунту.

Через це невеликі рослини змінюють свій типовий зовнішній вигляд, вони стають соковитими і гублять свою особливість.

Альпінарій, який імітує природний куточок, - це місце в саду для всіх видів рослин, які пристосувалися до екстремальних умов проживання.

Приклад для наслідування слід шукати в природі, в горах. Там на невеликих площах в щілинах каміння поселяються групи рослин, які зачаровують ріноманіттям форм і забарвленням квітів. Головним твірним фактором таких кутків є камінь. Рослини здаються доповненням до нього вони прикрашають камяні глиби і збагачують ландшафт. При створенні альпійської гірки, яка нагадує природню, садівник відмовляється від великих рослин. Щілин і тріщин між камінням якості посадкової площадки достатньо.

В природі рослини вкорінюються в тонкому шарі бідного на перегній грунту, який скупчився в щілинах і тріщинах в результаті руйнування материнської породи. Поверхня каміння частково покрита мохом і лишайниками. Якщо камяниста гряда або суха стіна служать скоріше яскравим оформленням частини саду з великою кількістю різних рослин, наприклад, однолітніми рослинами і яскраво квітучими цибульковими, то альпійську гірку потрібно розглядати скоріше як місце посадки рідкісних і капризних видів. Часто такі камянисті гірки використовуються для колекціонування рослин, які можна зустріти в даній місцевості таких, як каменеломка, примули або навіть зимовитривалі орхідеї.

Вибір місця

Ідеальними ділянками для влаштування альпійської гірки є сонячні ділянки саду. Південну його частину можна засадити різноманітними злаками і деревовидними рослинами гір. Південно-східна і південно – західна ділянки також підійдуть для розбивки альпійської гірки. Але і більш темні місця, розміщені не на сонці, можна перетворити в цікаві камянисті ділянки і посадити там рослини. Взірцями для таких тінистих ділянок є відкриті і частково покриті рослинами розломи в скелях.

Для таких місць теж є цілий ряд рослин, які несподівано можуть перетворити ваш сад в свято душі. Часто перевагу віддають природним нагромадженням каменю біля будинку таку групу можно щильно укріпити. Цікаві також ті ділянки, які завжди на виду, наприклад край площадки для відпочинку або тераси. Цікаві можливості оформлення також надає берег озера. Розмір альпінарія, перш за все, повинен визначатися розміром всього саду. Навіть камянисті ділянки площею в декілька квадратних метри можна гармонійно поєднати. Але слід запобігати занадто великої альпійської гірки домінуючої на ділянці, наприклад, в саду будинку з рядовою забудовою. Такі групи нагадують монументальні споруди і часто порушують образ цілого саду.

Мотовильчук Оксана
Ландшафтний архітектор
ТзОВ “Арт Глорія”